в означеннях
Тлумачення, значення слова «почин»:

ПОЧИ́Н, у, чол.

1. Починання, ініціатива. «Комуністичні суботники» саме тому мають величезне історичне значення, що вони показують нам свідомий і добровільний почин робітників у розвитку продуктивності праці, у переході до нової трудової дисципліни, у творенні соціалістичних умов господарства і життя (Ленін, 39, 1973, 17); Комсомол покликаний у ще більшій мірі виявляти ініціативу і почин в усіх галузях життя, розвивати активність і трудовий героїзм молоді (Програма КПРС, 1961, 94); За його почином і головно на його акціях повстала велика дестилярня біля Дрогобича (Іван Франко, VIII, 1952, 394); Рудокопи організовували ударні бригади, а юнацтво, захоплене почином старших, виявляло.. намагання не тільки не пасти задніх, а й переганяти своїх батьків (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 352).
 За почином; 3 почину — за прикладом, наслідуючи когось. З глибини народу, з почину Ферапонта Головатого, до партії ринув потік заяв про добровільне відрахування своїх заощаджень на літаки й танкові колони (Павло Тичина, III, 1957, 278).

2. Перші моменти вияву якоїсь дії, стану; початок. Як небо блакитне — нема йому краю, Так душі почину і краю немає (Тарас Шевченко, I, 1963, 71); Він святкував почин свого нового життя (Іван Франко, VI, 1951, 8); Хай цього року ще небагато зробимо, але почин дорогий (Семен Журахович, Дорога.., 1948, 136).
 Брати (взяти) почин — починатися. Її [соціалістичної революції] прагнув робітничий клас, і почин вона брала собі в самому авангарді робітничого класу — в партії (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 242); Давати (дати, робити, зробити) почин: а) спричинятися до чого-небудь. Стародавня Русь переймила з Візантії ще дещо таке, що могло з часом, при сприяючих обставинах, дати почин до розвою драматичної штуки (Іван Франко, XVI, 1955, 211); б) починати, розпочинати що-небудь. Дождавсь [Оверко] черги, пішов у млин Та зараз же і заходився Зробить почин (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 101); З почину, заст. — спочатку. І з почину вона нічого не здолала зрозуміти (Марко Вовчок, I, 1955, 320); Омелян співав з почину сам-один, потім, торопіючи, ледве чутно забриніли й голоси з юрми (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 583); На почин; Для почину — те саме, що Для початку (див. початок 1). — Чи зап'ємо могорича на почин справи? — запитав Зануда (Нечуй-Левицький, III, 1950, 322); І збираються подружки До знайомого двора.. І для щастя, для почину Баяніст заграв для них (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 178); — Вийму сопілчину І «ластівку» заграю для почину (Платон Воронько, Казка.., 1957, 35).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 469.

Коментарі (0)