в означеннях
Тлумачення, значення слова «починати»:

ПОЧИНАТИ, аю, аєш, недок., ПОЧАТИ, чну, чнеш; мин. ч. почав, чала, ло; док.

1. перех. і без додатка, також з інфін. Приступати до якої-небудь дії, братися за якусь справу. Улянка ще тільки починала ту боротьбу, з якої Дарка вже виходила з перемогою (Леся Українка, III, 1952, 664); Знайома Йосифова мелодія виходить над усе, та ось він і сам починає цнотливий танок (Юрій Яновський, II, 1958, 21); — Завтра сіємо на Зеленому клину. Посівматеріали я дістав. Роботу починайте рано... (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 120); — Треба починати! — як пакіл у землю вбив Прокіп (Андрій Головко, II, 1957, 259); — Коли б, Левку, я з тобою пішов до Тетяни — уже давно б твоє весілля відгуляли... Ну, починай скоріше, не морозь усіх (Михайло Стельмах, I, 1962, 58);
//  Заводити якусь розмову, розповідь, спів. Боярин тим часом починав собі все згорда, все похвалявся княжою ласкою (Іван Франко, VI, 1951, 41); Один із них [співців] легенько Струни срібнії торкає, Усміхається лукаво І такої починає: «Був собі одважний лицар» (Леся Українка, I, 1951, 377); — Я оце сиджу, — почала Хима, — та й думаю, що в нас борошно минулося... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 80); Потім той [голос] знову почав, а Яресько йому знов відповів — дзвінко, задерикувато, голосисто! — так і перестрілювались вони піснею через річку, через ліс, аж доки той і не замовк (Олесь Гончар, II, 1959, 222).
І почав (почала), і почав (почала) — завести довгу розповідь про що-небудь. Тільки їй того й треба було, щоб Оксана стала жалітися на попитана [капітана]... тут вже вона й почала, і почала... (Квітка-Основ'яненко, II, 1950, 445); Одне кінчати, друге починати — говорити безладно, перескакуючи з одного на друге. Прокопчук — шапка на потилиці, шинеля розстебнута, лупаті очі так і виграють, так і химерять, щоб що-небудь збрехати — цілу дорогу теревенить, одне кінчає, друге починає (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 350); Починати (почати) своє (своєї) — знову говорити те саме, що й раніше. — Бачиш, курятини їм забажалося, — почав своєї дід Смик (Дмитро Бедзик, Огуд. Води, 1959, 21).

2. неперех., з інфін. Виявляти перші ознаки якоїсь дії, певного стану, явища. Справа починала бути поганою. Остап знемігся і зовсім розхворівся; його палила гарячка (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 300); Іллєвський дивився на збуджену Лялю, і темні очі його починали сяяти (Олесь Гончар, IV, 1960, 70); Йому все починає віритись, що справді якогось дня за частоколом верб підійметься з води його земля і він на ній житечко посіє, і городину посадить (Михайло Стельмах, I, 1962, 454); Я прокинулась, а надворі тільки що почало на світ благословиться (Нечуй-Левицький, III, 1950, 280); На другий день, тільки почало розвиднюватись, Соломія була вже на березі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 385).

3. перех. і без додатка, чим, з чого або з кого — чого, від чого. Братися за що-небудь у першу чергу, займатися кимсь, чимсь насамперед. — Ти й сама у нас, як Дон-Кіхот! — Що він має на увазі? Що довга вона та худа, як лицар печального образу? Чи вважає, що самостійне життя своє вона починає боротьбою з вітряками? (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 208); — Починайте з мого двора, — звелів Денис (Квітка-Основ'яненко, II, 1950, 398); Зараз вона ладна була накинутись на всіх насмішників, приголомшити їх жіночими прокльонами, але краще починати з чоловіка (Михайло Стельмах, II, 1962, 19); [Прісцілла:] Не одна з кас від того починала, що ти радиш, але служити двом богам не можна, а надто в ті часи (Леся Українка, II, 1951, 383).
Починати (почати) від Адама — вести розповідь про якусь подію від найдавніших ознак її вияву. З безперестанними ахами, сапанням та умліванням Прохіра розказувала. Вона почала від Адама (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 202); Починати (почати) з азів — звертатися до найпростішого, до елементарних понять. Щоб роз'яснити, до якої міри нерозумні і несоціал-демократичні ці крики Максимова і К°, доводиться знов-таки почати з азів (Ленін, 19, 1971, 77).

4. перех., від кого — чого. Походити від кого-, чого-небудь. Але [панотець] зразу ж отямлюється: де ж таки видано співати божественне перед цим англійським богохульником, який від мавпи починає людський рід (Михайло Стельмах, I, 1962, 205).

5. перех. Приступати до використання чого-небудь. Починати новий зошит.

6. перех. Засновувати або закладати що-небудь. Самі починаємо справу на позичені гроші (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 199); — Я [Мічурін] почав сад на пустирі, шукаючи нових шляхів створення нових плодів для Росії (Олександр Довженко, I, 1958, 454).

7. перех., розм. Набувати певного віку. Настя вже шістнадцятий рочок починає (Марко Вовчок, I, 1955, 203); Семен починав уже двадцятий рік, коли старий помер, лишивши ґрунт — шість шнурів — синам (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 104); Прім Антоній пройшов без турботи свій шлях многоденний — Сімдесят років прожив, восьмий десяток почав (Микола Зеров, Вибр., 1966, 344).

8. перех. Приступати до здійснення чого-небудь. Він знає, що починає (Номис, 1864, № 21); Не добре, кажуть, починає на сій Україні Тетеря, а за Дніпром чиниться щось іще гірше (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 56); Самому чудно. А де ж дітись? Що діяти, і що почать? (Тарас Шевченко, II, 1963, 58); Без війська, без слави зостався Роберт... Що ж має тепер він почати? (Леся Українка, I, 1951, 355).
 Починаючи (почавши) від (з)у сполуч. з часовими і просторовими назвами передає значення вихідного моменту дії або діяльності. Донські хлопці з кавалерійського корпусу, який, починаючи з Румунії, часто сусідив з полком Самієва, не раз чесали канчуками по вухах мінометного старшину, що внадився до них за кіньми (Олесь Гончар, III, 1959, 187); Починаючи з цього року, розширюється сітка інкубаторно-птахівничих станцій (Радянська Україна, 10.I 1948, 1); Почавши з 1881 року, він [І. Я. Франко] видав або пише у періодичних виданнях (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 34); Та сказано йому, що князь приймає тільки, почавши од дванадцятої години (Нечуй-Левицький, I, 1956, 162); Починаючи від… до — уживається замість переліку двох крайніх представників ряду однорідних предметів. Кожного разу повертався [Бутаков] з цілими торбами мушлів, шматками гірських порід, скам'янілостей й живими рослинами, починаючи від саксаулу та гребінника-тамариска до нюкнита та звичайного очерету і від сивого ковилу до полину (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 273).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 470.

Коментарі (0)