в означеннях
Тлумачення, значення слова «починити»:

ПОЧИНИТИ, чиню, чиниш, док., перех., заст.

1. Зробити, вчинити. Ей, чи гаразд, чи добре наш гетьман Хмельницький починив, Що з ляхами, із мостивими [панами], у Білій Церкві замирив (Українські народні думи.., 1955, 117);
//  кому. Заподіяти що-небудь. [Ганна:] Чи я кому яке лихо в світі починила, Ой що мене лиха доля тяжко так побила? (Марко Кропивницький, IV, 1959, 134).

2. кому. Наслати на когось чари, заподіяти кому-небудь шкоду ворожінням. Ой чи мила чи не мила. а щось мені та починила: Кличе мати вечеряти — вечеронька мені не мила (Народна лірика, 1956, 186); — Таку, пане, натуру маю: аби побачив такого пана, як ви. зараз і чхати. Мабуть, якась вража відьма так мені починила, як ще маленьким був (Марко Вовчок, I, 1955, 85).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 471.

Коментарі (0)