Словник української мови

ПОЧИ́СЛИ́ТИ, ислю, ислиш, перех. Док. до числити 1. Мабуть, усі ви, діточки, бачили годинник; можете дізнатись, глянувши на нього.., котра година, можете почислити кожну хвилину (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 7); Лікар тим часом укладав одиниці, п'ятки, десятки, сотні і тисячі окремими купками, щоби легше було їх почислити разом (Осип Маковей, Вибр., 1954, 343); Та хто твої [А. Бучмо] почислить ролі?.. (Максим Рильський, III, 1961, 91).
♦ Почислити кості кому — побити кого-небудь. А коли би такий новак упирався і хотів крутитися по торговиці на власну руку, то їм [старшим баришівникам].. нічого не значило де-будь у затиллю почислити йому кості (Іван Франко, VIII, 1952, 355).