в означеннях
Тлумачення, значення слова «почитувати»:

ПОЧИТУВАТИ 1, ую, уєш, недок., перех. Читати час від часу. Мій син почитує в книжці, що коли тобі дано й усіх десять талант [талантів], дак ти до тих десятьох придбай ще десять (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 185).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 472.

Коментарі (0)

ПОЧИТУВАТИ 2, ую, уєш і ПОЧИТАТИ, аю, аєш, недок., перех., книжн. Ставитися з повагою до кого-небудь, піддавати шану комусь. Старому Макусі дуже добре було: його і почитували, і шанували по-старосвітськи (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 305); [Круста:] Та се ж відомо всім, що християни осла почитують, як бога (Леся Українка, II, 1951, 402); — Скрізь хорошим словом Мстислава почитують. Чесна людина він (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 165);
//  Шанувати когось, дорожити ким-небудь. Кого почитають, того й величають (Номис, 1864, № 4440); [Маруся:] Не чиї ж мене руки носили та очі доглядали, як не ваші [батькові] з матір'ю. Як же мені не шанувати вас, не почитати? (Панас Мирний, V, 1955, 92);
//  перен., розм. Лаяти. Молодиця скаже слово-двоє.., а Шарківна її.. почитує і в батька, і в матір, і в рід увесь, аж луна ходить над базаром (Степан Васильченко, I, 1959, 281).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 472.

Коментарі (0)

ПОЧИТУВАТИ 3, ую, уєш і ПОЧИТАТИ, аю, аєш, недок., перех., за кого — що, рідко. Те саме, що вважати. Він почитує в своїй голові всіх немужиків за інакшу породу людей (Лесь Мартович, Тв., 1954, 199); — Я вас знав, почитав за отця рідного (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 351).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 472.

Коментарі (0)