в означеннях
Тлумачення, значення слова «поціляти»:

ПОЦІЛЯТИ, яю, яєш, недок., ПОЦІЛИТИ, лю, лиш, док., перех. і неперех., розм.

1. Кидаючи, спрямовуючи що-небудь у ціль, досягати її; влучати. Постріл гримає гучно — в лоба кулею влучно Воєводі козак поціляє (Сава Голованівський, Поезії, 1955, 35); Ворожа батарея, замаскувавшись на одному з крутих схилів Волги, поціляла досить влучно (Літературна Україна, 21.IV 1967, 2); [Овлур:] Я одного з тих їздців Поцілив списом (Іван Франко, IX, 1952, 238); Операція полягає в тому, щоб точно поцілити спеціальною голкою приладу в уражене важкодоступне ядро мозку (Вечірній Київ, 25.VIII 1971, 2);  * Образно. Треба ворога знати, треба зуміти його поціляти (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 7); Вміння поцілити в сутнє, бачити далеко-далеко — яке це чудове вміння для поета! (Вітчизна, 11, 1962, 172);
//  Потрапляти в цілі, (про кулю, бомбу і т. ін.). Куля поцілила його, він схопився за живіт, посунувся в окоп (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 535);
//  Ударяти когось чим-небудь. Василь злісно лупцював тварин бичем по мордах, по ногах — по чому поціляв (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 184).

2. тільки недок., неперех. Цілитися у кого-, що-небудь. Очима панна смутно бродить і чомусь губи розтуля... Вона пантерою заходить, Тарасу в спину поціля... Уже кинджал над головою... (Володимир Сосюра, I, 1957, 389); Кулемет застрочив над нами, поціляючи в нас (Іван Сенченко, Опов., 1959, 277);
//  перен., розм. Натякати на кого-, що-небудь мати на увазі когось, щось. Барабаш уловив якийсь натяк, до Васюти: — Про кого це? Васюта пом'явся трохи. Тоді Сашко сам: — Коли б чи не в мене поціля (Андрій Головко, I, 1957, 327); Вінкль добре розумів, куди поціляє Герстмаєр (Натан Рибак, Час, 1960, 69).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 461.

Коментарі (0)