ПОЦІЛУ́ЙКО, а, чол., жарт. Той, хто любить цілуватися. [Настя:] Гетьте-бо! І все б їм цілуватися, от ще поцілуйко! (Марко Кропивницький, II, 1958, 40).
ПОЦІЛУ́ЙКО, а, чол., жарт. Той, хто любить цілуватися. [Настя:] Гетьте-бо! І все б їм цілуватися, от ще поцілуйко! (Марко Кропивницький, II, 1958, 40).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 461.