ПОЦМО́КУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і неперех., розм. Цмокати стиха або час від часу. Він прижмурював очі, поцмокував ротом, трусив животом, а його ноги.. незграбно тупцяли на однім місці (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 348); Під час останнього огляду головний лікар задоволено поцмокував язиком, потім пообіцяв виписати його через п'ять днів (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1955, 153).