ПОЦОКОТІ́ТИ, очу, отиш і ПОЦОКОТА́ТИ, очу, очеш, док., розм.
1. Цокотіти, цокотати якийсь час. Вона знає нарядитися та з ким-небудь поцокотіти, а він — часом і коло печі руки свої каляє, горшки соваючи (Панас Мирний, IV, 1955, 41).
2. Піти, цокочучи чим-небудь.