ПОЦО́КУВАТИ, ую, уєш, недок. Цокати стиха або час від часу. Ходила [Мася], погойдуючись та підківками поцокуючи (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 80); Двоє добрих коней визирали з стайні, поцокуючи оздобленими обротьками (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 62).