Словник української мови

ПОДАРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до подарувати. В госпіталі було тепло і зеленіли українські столітники, подаровані шефами (Олесь Гончар, III, 1959, 180); Мертва й похована ти [мріс], моя люблена, он уже хрест над тобою. Кожна ураза тобі подарована, мир нехай буде між нами (Леся Українка, I, 1951, 219);
//  у знач. прикм. Надів [Микола] подаровані чоботи, за шапку та й гайда (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 41);
//  подаровано, безос. присудк. сл. Мене їй [пані] подаровано (Марко Вовчок, I, 1955, 259); Мотоцикла їй було подаровано, коли її мобілізували.. до цього зовсім не промислового району (Юрій Яновський, II, 1954, 131).