ПОДАРУВАТИ, ую, уєш, док., перех.
1. Дати,
віддати що-небудь комусь назовсім, безплатно. Легше
десятьом подарувати, чим в одного попросити (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 53); У той день, як нам рушать,
подарував він свого коня (Олекса Стороженко, I, 1957, 178); Моряки
подарували щасливим батькам .. колиску роботи
корабельного тесляра (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 343);
* Образно. Піснею завершується чудовий вечір, який
подарували москвичам українські друзі (Літературна Україна, 11.XII
1962, 1);
// Лишати, не забирати що-небудь своє у
когось. Як ся напомки [нагадувати], то лучче
подарувати (Номис, 1864, № 10643); — Дайте лишень нам
половину пасіки, а як ні, то бери, Карпе, сокиру та й
рубай груші. Я вам свого не подарую, — кричала, аж
сичала Мотря (Нечуй-Левицький, II, 1956, 356); — Никаноре, щоб
сьогодні до вечора приніс мені п'ять карбованців!
— ..Никанор жалібно подивився на пана; надіючись,
що той подарує йому гроші (Михайло Стельмах, I, 1962, 12).
♦ Подарувати життя (рідше життям) — залишити
живим засудженого до страти; помилувати. Все в
уяві зір жовніра над змовклим боєм, шумом трав
і над похмурою рікою, коли я твердою рукою йому
життя подарував (Володимир Сосюра, II, 1958, 420); Ткачі
здебільшого стоять, мов на суді, наче ждуть, чи їх на смерть
засудять, чи життям подарують (Леся Українка, IV, 1954,
211); Подарувати погляд (усмішку і т. ін.) —
поглядом, усмішкою виявити своє ставлення до кого-небудь.
Наталія Олександрівна подарувала йому ніжний,
добрий погляд (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 175).
2. ким, чим. Наділити ким-, чим-небудь, обдарувати. Дивись, Горпина як слід і побалакає з Мотрею і пожалує її молодих літ, пусте [пустить] погуляти, подарує чим-небудь (Панас Мирний, I, 1954, 234); [Василь:] Просю [прошу] тебе у куми: Домаха подарувала мене сином! (Марко Кропивницький, II, 1958, 152).
3. Збагатити своєю працею (науку, культуру і т. ін.). [Острожин:] В наші часи не часто чуєш такий хвалебний тон (..читає). — На днях наш молодий драматург подарував нам [драму] ... (Леся Українка, II, 1951, 85); Великого поета [Т. Шевченка] Земля колись полтавська напоїла, — А сам він невичерпне джерело Подарував народові навіки (Максим Рильський, III, 1961, 105).
4. Вибачити, простити кому-небудь щось. Цяцькований Осел придбав нову біду: Де не повернеться — усе не до ладу, Чи шкоду втне — не подарують, Почують, що дзвенить — палюгою частують (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 137); [Марко:] Ти думаєш, що я так легко подарую тобі тяжку образу цієї нещасної дівчини? (Мирослав Ірчан, I, 1958, 128).