Словник української мови

ПОДА́ТОК, тку, чол. Встановлюваний державою обов'язковий збір з населення, підприємств, організацій і т. ін. Вже не будуть вражі пани 3 нас податки драти Та не будуть за ті гроші Пити та гуляти! (Українські народні думи.., 1955, 456); Все життя Чуплак бідував: то стягався на своє поле, то будував собі хату, то сплачував податки — і не бачив світу (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 181);  * У порівняннях. [Антен:] Неславу дозволяють нам носити, а славу Рим бере, немов податок (Леся Українка, III, 1952, 437).
♦ Заробковий податок див. заробковий.