в означеннях
Тлумачення, значення слова «подавати»:

ПОДАВАТИ 1, аю, аєш, недок., ПОДАТИ, дам, даси, док., перех.

1. Давати, передавати що-небудь комусь, кудись. Сіно було скинуте в довгий вал, і, щоб його не складати в копиці, вони прямо з валу подавали на віз. Старий подавав, німий викладав (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 144); Короп виймив [вийняв] письмо і подав Василеві-писареві (Лесь Мартович, Тв., 1954, 68); Витяг [днювальний] товстенну біблію з напіввіддертою оправою.. і подав Тарасу Григоровичу (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 31);
//  Давати, приносячи що-небудь, роблячи послугу, прислуговуючи комусь, обслуговуючи когось. Досталось од губернатора і справнику і всім судящим, що все здавались на секретарів, діла не хотіли знати, а підписували те, що їм подавали (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 304); Кріпак Шевченко люльку пану 3 дитинства мусив подавать... (Василь Еллан, I, 1958, 240); — А коли постарієш — що ж тоді? .. ніхто й води тобі не подасть (Гнат Хоткевич, II, 1966, 202); Боженко люб'язно подав інспекторові стілець (Олександр Довженко, I, 1958, 201).
На блюдечку подати див. блюдечко; Подавати (подати) на поталу (глум), рідко — те саме, що Віддавати (віддати) на поталу (глум) (див. віддавати). Радий я вам одслужити, Вас до смерті доглядіти, Як мене ви доглядали, На поталу не подали (Іван Манжура, Тв., 1955, 173); Подавати (подати) руку: а) простягати руку для привітання, прощання і т. ін. Вона тихо, лагідно всміхалася, подавала йому руку (Іван Франко, VII, 1951, 248); Подай, мила, білу ручку; Подай, мила, поцілую, Бо вже іду, не жартую (Павло Чубинський, V, 1874, 298); У Олени губи трусяться, слова сказати не можуть, подала йому [прибулому чоловікові] руку, очі опустила (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 24); б) простягати руку для підтримки, опори і т. ін. [Принцеса:] Поможіть мені зійти на гору.. (Молодий хлопець спускається і подає принцесі руку) (Леся Українка, II, 1951, 213); Хтось із товаришів подав йому руку, допомагаючи перебороти прудку течію (Олесь Гончар, III, 1959, 353); в) допомагати кому-небудь у чомусь, чимсь. Не знаєш ти мене, і я тебе не знаю, Та руку мій народ твоєму подавав (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 179); Порадились пан Іван з панією Ганною, видумали, як їй подать руку у її долі тяжкій (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 278); г) одружуватися.. Не минув рік, а вже стояла [панночка] коло вівтаря, подаючи руку старому, але багатому львівському купцеві Дреліхову (Іван Франко, VI, 1951, 235); Обернувшись до молодих, він сказав: — У великий час подали ви руки одне одному, Іване й Уляно (Олександр Довженко, I, 1958, 335); Подавати (подати) рушники за кого, кому, етн. — давати згоду на одруження з ким-небудь. Після провід подає [Оришка] за нього рушники, а після ушестя, на клечальній, і весілля буде (Квітка-Основ'яненко, II, 1959, 228); Хотіла — не хотіла бідна Олена, подавала увечір [увечері] рушники, а взимі відогралося [відгуляли] й весілля (Юрій Федькович, Буковина, 1950, 62); Невдовзі прочув [Остап], що старости були од Легейди, що й рушники [їм] подавали (Андрій Головко, II, 1957, 399); Мелашка втерла сльози рукавом і подала старостам рушники (Нечуй-Левицький, II, 1956, 315); Подай боже; Подай господи — те саме, що Дай боже (див. бог). А ще як коняки в котрого бідняка немає — погиб.. А хуторянам — подай боже.. Ой, треба ще на них вісімнадцятого року! (Андрій Головко, II, 1957, 12); — Що ж? Ви жених такий, що подай господи! ..На здоров'я ваше, пане професор! (Осип Маковей, Вибр., 1954, 46); Рукою подати (подать) див. рука; Тільки (так, дак) [і, й] подавай (подай) — уживається для підкреслення чийого-небудь бажання, потреби робити щось. Як защебече [Оксана],.. так усім весело, хоч цілий день слухав би її, а вже розсмішити — так подавай (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 423); — Це хлопці навмисно придумали вам для буксира танка послати. А Єгипті цього тільки подай... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 186).

2. Підносити, дарувати що-небудь. Зичать мужу-агроному Щастя й діток, все, як є ... Представник із райпарткому Подарунок подає (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 180);
//  перен. Наділяти чим-небудь. Пошли їй, господи, подай! Подай їй долю на сім світі І більш нічого не давай (Тарас Шевченко, II, 1963, 326).

3. також без додатка. Приносити, ставити на стіл (їжу, напої і т. ін.). Уміла готувати, та не вміла подавати (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 240); Вона й привіталася, і снідання подала (Марко Вовчок, I, 1955, 310); — Це я казала, щоб пізніше подала до столу, — заступається за наймичку Дарина (Михайло Стельмах, I, 1962, 110).

4. також без додатка. Давати милостиню, пожертвування. — В домі своєму і я між людей колись жив собі тихо В щасті й достатку й не раз подавав подорожній людині (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 323); — Боже! — скрикнула дитина: Хто подасть мені шматка; Де притулок сиротина Під негоду одшука? (Павло Грабовський, I, 1959, 288); Він живе життям жебрака, так, він змушений їсти один раз на день те, що подадуть добрі люди (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 388).
Подати на часточку див. часточка.

5. Підкочувати, підганяти засоби пересування до місця призначення (для навантаження, посадки і т. ін.). Вона [баронеса] підвела голову і сказала до служниці: — Кажи, хай подають карету (Леся Українка, III, 1952, 546); Ліспромгосп контору у Вижниці зорганізував, план одержав на вивіз лісу, днями й платформи під нього подавать почнуть (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 136); З тресту Захар Петрович вийшов останнім. До нього звертався шофер Коля, питаючи, коли подати машину (Олекса Гуреїв, Життя.., 1954, 13);
//  Доставляти до місця призначення (що-небудь необхідне для безперебійної роботи, постійної дії і т. ін.). Йому показували горно, Як шихту в домну подають (Ярослав Шпорта, Запорожці, 1952, 23); Колись цвіли сади Семіраміди, і одбігало з Нілу сто двадцять рівчаків, і подавали воду в поле і на гору (Павло Тичина, I, 1957, 125); — Товаришу Мухтаров, ..горизонт знижується під гору. Води сюди не подати (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 101);
//  Доставляти кого-небудь кудись. Подати хворого до операційної.

6. Переміщувати, пересувати, відхиляти в певному напрямку, надавати якогось положення. — Ну, от коли застрягне в баюрі віз, то його трохи подають назад, а потім і легше вискакують уперед (Михайло Стельмах, I, 1962, 512); Уймився [схопився] [Іван] обома руками за колик, пустив голову межи руки, подав ноги назад (Лесь Мартович, Тв., 1954, 37); Зовсім спустошений.. плентається Худяков за Глушаком, розставивши руки, розчепіривши пальці і подавши злегка голову вперед (Олександр Довженко, I, 1958, 123).

7. Звертатися куди-небудь, до когось із проханням, заявою, скаргою тощо (перев. у письмовій формі). — Всі кинулись по інститутах, по технікумах, всі заяви подаєте, а я що: в бога теля з'їв? (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 173); На Щуку хтось бумагу в суд подав, Що буцімто вона такеє виробляла, Що у ставу ніхто життя не мав (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 43); Орлові Муха скаргу подала: — Мене всі б'ють, бо дуже я мала (Василь Симоненко, Земне тяжіння, 1964, 107);
//  Повідомляти що-небудь комусь (перев. у письмовій формі) з метою оцінки повідомлюваного або прийняття рішення. Я подавав на розгляд Ради нашого Т-ва Вашу пропозицію (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 304); Він подає комісії вже другий проект пам'ятника (Іван І. Волошин, Наддніпрянські висоти, 1953, 139); [Перун:] Ось я вас зараз усіх посписую і ще нині подам до староства всіх, хто ту [тут] є, що бунт робили! (Іван Франко, IX, 1952, 394); У Якутську геодезистам запропонували подати звіт про.. роботу (Видатні вітчизняні географи.., 1954, 22).
Подавати (подати) у відставку див. відставка.

8. Викладати що-небудь, розкривати, доводити до свідомості. Коли люду до уст розуміння своє Ти збажаєш [забажаєш] як слід подавать, — Знай: забута верства богом на світі є.., То на неї зверни працювать! (Павло Грабовський, I, 1959, 127); К. Квітка вважав, що подавати студентам на лекціях можна тільки те, що в даний час точно встановлено наукою (Народна творчість та етнографія, 4, 1958, 58); Можна буде історію ту подати з гумористичним забарвленням, щоб не так уразити (Андрій Головко, II, 1957, 553);
//  Передавати характерні риси кого-, чого-небудь у творах літератури, мистецтва; зображати, відтворювати. — Боролась ти [Леся Українка] в житті своїм, дерзала, — чи так же я тебе тут подаю? (Павло Тичина, II, 1957, 295); А потім до кону — всім проти закону — Не панну шляхетну подав, А просту дівчину нам вивів і — диво! Її, як живу, змалював (Панас Мирний, V, 1955, 294); Міркую так: коли б мені схотілось Подати образ нашої доби У простій алегорії, — я взяв би Отой сталевий журавлиний ключ (Максим Рильський, I, 1956, 157).

9. Висловлювати, вимовляти що-небудь. А із пекла того один образ сумний, Милий образ святої людини, У крові, подавав: — Час минеться страмний! Жди нехибно ясної години! (Павло Грабовський, I, 1959, 163); За своєю звичкою Микола підсів до Катьки й тихенько, майже на вухо, подавав свої глумливі інформації (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 50); Початкову ідею подав старий із довгою сивою бородою, який ледве пересував ноги (Юрій Яновський, II, 1954, 29);
//  Підказувати, суфлірувати. Суфлер теж не міг одірвати заворожених очей од Насті, .. кивав їй, моргав з будки, поки загубив у зшитку ті слова, які мав подавати (Степан Васильченко, II, 1959, 193); Суфлер почав подавати слова.. Підказування було чути аж на гальорці (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 37).
Подавати (подати) [свій] голос: а) видавати звуки, обзиватися, виявляючи себе. Телята по хлівцях, чуючи, що їх матки ревуть, мекають і подають голос, ніби просячись, щоб і їх швидше випускали (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 172); Він лежав якийсь час тихо, потім знову подавав голос: — Хіба мені всяка гармонія потрібна? (Іван Микитенко, II, 1957, 323); — Наливайка пекли у мідному бику: уся Варшава збіглася послухати, як зареве бик, та нічого не почули — істлів, сердешний, на вугілля, а голосу не подав (Олекса Стороженко, I, 1957, 89); Під березою, проточуючи сніг, ожив і подав свій голос невидимий струмок (Михайло Стельмах, I, 1962, 264); б) (за кого — що) висловлюватися на захист кого-, чого-небудь, на чиюсь користь або проти когось, чогось. Коли стрічав [поет] гурти рабів німих, свій голос гучно подавав за них (Леся Українка, I, 1951, 288); Подаю свій авторський голос за участь Лілі і Оксани Ст. в моїй драмі (Леся Українка, V, 1956, 202); Я голос подаю за людськість і людину, За міста цвіт гінкий, за красний зріст села (Максим Рильський, II, 1960, 319); Подавати (подати) слово: а) погоджуватися. Кілька чоловік таких, що подали слово стояти вкупі з Зіньковим товариством, зовсім не прийшло в громаду (Борис Грінченко, II, 1963, 357); б) обіцяти одружитися з ким-небудь. [Химка:] Іване, голубе мій!.. Невже ти думаєш, я ворог твій? Нащо ж я тобі слово подавала? (Панас Мирний, V, 1955, 245).

10. У сполуч. з багатьма іменниками, перев. дієслівного походження, називає дію, зміст якої визначається значенням відповідного іменника. Подавати раду; Знов офіцер подав команду, — і опустились дула вниз (Володимир Сосюра, II, 1958, 401); За пророками ж бігли ми вслід до Ваама, потім до Пініба, всім служили богам — ні один не подав ні рятунку, ні хліба (Леся Українка, I, 1951, 291); Йосипа Осокіна знали в Дніпропетровську як чесного лікаря, який завжди подасть безкорисливу допомогу (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 167);
//  У сполуч. з ім. знак, ознаки тощо означає робити, зробити, здійснювати, здійснити, виявляти, виявити. Завзятий отаман.. все далі та далі простував, ведучи позад себе здоровенну валку десятників з дрюками, з паліччям, між котрою і не видко б було двох невеликих хлоп'ят, коли б вони не подавали ознаки про себе своїм пискливим ревом (Панас Мирний, I, 1954, 261); Коли почало вечоріти, Тарас Потреба, що стояв біля командира, подав знак (Іван Микитенко, II, 1957, 314); Наш новий знайомий, здавалося, спав мертвим сном. Він подав ознаки життя тільки вже тоді, коли той крик затих (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 92).
Не подавати (подати) вигляду — те саме, що Не подавати (подати, показувати, показати) виду (див. вид 1). Хіба ж не знає вона, що тітка Докія ні-ні та й обмовляться, що вони хотіли б мати отаку проворну невістку.. Знає це й Дмитро, але, звісно, й вигляду не подає (Михайло Стельмах, II, 1962, 131); Не подавати (подати) виду див. вид 1; Не подавати знаку див. знак; Подавати вість див. вість; Подавати (подати) звістку див. звістка; Подавати (подати) надію (надії): а) обнадіювати, давати підставу надіятися на щось. Я вам безмірно вдячний за щирість до мене, ота щирість Ваша подає мені надію й на Вашу поміч (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 160); Оглянули багато розкішних квартир і навіть прицінилися до однієї, подавши господареві надію, що в кінці тижня.. візьмемо її (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 105); б) (тільки недок.) давати підставу чекати успіхів у якій-небудь галузі діяльності (про людину). Потьомкін усунув від командування севастопольською парусною ескадрою Войновича, призначивши на його місце молодого Ушакова, що подавав великі надії як флотоводець (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 287); Подавати привід див. привід; Подавати (подати) приклад — бути, служити взірцем, зразком. Марія багатьох жінок навколо себе згуртувала, в усьому подавала приклад (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 366); [Долорес:] Ми, Анно, з тобою подруги щонайвірніші, — ти можеш все мені казать по правді. [Анна:] Спочатку ти мені подай сей приклад (Леся Українка, III, 1952, 329); І знає в дружині з нас кожен: Слова її [вожатої] певні й тверді. Як треба, в навчанні поможе І приклад подасть у труді (Валентин Бичко, Вогнище, 1959, 41).

11. наказ. сп. подавай, подавайте, подай, подайте і інфін. Виражає заклик або наказ віддавати кого-, що-небудь у чиєсь розпорядження. — Як же поляже кармазин [багатій], тоді дочку нам подавай, хоч лусни! (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 152); Комбайн не любить «вальсів» — йому простір подавай, тоді він себе покаже (Остап Вишня, I, 1956, 441); Людей, людей мені подайте! Я так за ними затужив! (Осип Маковей, Вибр., 1954, 368); Щорс кинувся з тендера в натовп: — Подати командира! (Олександр Довженко, I, 1958, 182).

12. Надсилати, відправляти що-небудь комусь, кудись. Я прийшов до пошти надати листа. Переді мною стояв солдат.. — подавав телеграму (Гнат Хоткевич, I, 1966, 178); В неділю, як у мене буде більш вільного часу — напишу і подам на пошту (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 177);
//  Повідомляти, передавати що-небудь комусь. Пес оповідає Вовкові, що чувати в селі, а Вовк Псові подає лісові новини (Іван Франко, IV, 1950, 86); А спитай [Лілеє] лишень мого братика, чи хутко він має виїхати до Америки і чи буде ласкав хоч мені подати свою адресу? (Леся Українка, V, 1956, 346).

13. Обліковувати, записувати що-небудь. — То пан радить.. при конскрипції подавати менше худоби, ніж маємо (Іван Франко, II, 1950, 47);
//  Виражати які-небудь величини у відповідних одиницях. Відстані до зір, беручи до уваги їх колосальність, звичайно подають у світлових роках або в парсеках (Воронцов-Вельямінов, Астрономія, 1956, 103).

14. Вміщати, включати куди-небудь. Як в газеті на портреті Подали передових — Стала жінка на прикметі І в старих, і в молодих (Степан Олійник, Вибр., 1957, 112).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 729.

Коментарі (0)

ПОДАВАТИ 2, аю, аєш, док., перех. Дати всім або багатьом, усе або багато чого-небудь. Отаман.. подавав вербівцям ножі і вони почали зішкрібать луску з риби (Нечуй-Левицький, II, 1956, 222).
Подавати слово — пообіцяти що-небудь один одному, усім або багатьом. Подавали [товариші] один одному слово не розлучатися, щиро гуртом за кожного обстоювати (Борис Грінченко, II, 1963, 385).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 731.

Коментарі (0)