в означеннях
Тлумачення, значення слова «подавитися»:

ПОДАВИТИСЯ, давлюся, давишся; мн. подавляться; док. Забити собі горло великим шматком їжі. Хто йде, — горох скубне.. — А, бісів народе!.. коли б ти околів! Коли б ти кождим був стручечком подавився! Щоб в горлі він тобі кілком був зупинився! (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 60); Старець трошки проголодавсь — хіп той буханець, укусив та, не розжувавши гаразд, хотів проковтнуть та й подавився (Олекса Стороженко, I, 1957, 34); — Він і слово не договорив, мов галушкою подавився, — і навтьоки (Гнат Хоткевич, I, 1966, 83); Степанида зирк на батька, та як фиркне — трохи кавуном не подавилася (Любов Яновська, I, 1959, 336);  * Образно. Ти [фашистська Німеччина] думала — тобою весь з'їдаюсь? — та, подавившись, падаєш в траву... (Павло Тичина, II, 1957, 161);
//  Задихнутися від чого-небудь, що потрапило в горло (від слини, повітря і т. ін.). Я вдихнув свіжого повітря, подавився ним і закашлявся (Юрій Яновський, II, 1958, 77);  * Образно. Тільки-но пан обозний наважився збрехати щось Мамаєві, тільки був роззявив задля цього рота, як Песик Ложка гавкнув, і Пампушка подавився першим же словом, як вареником (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 43).
 Бодай (хай би, щоб) подавився (подавилася, подавилося, подавилися); Бодай (хай) подавиться; Подавився (подавилася, подавилося, подавилися) б; Подавися (подавіться) хто чим — уживається як лайливе побажання. — Бодай той подававсь, хто таку мудрацію мені втяв!.. (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 163); — Щоб ті бояри кісткою подавилися, — буркнув Яромир (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 582); — Яке воно [намисто] моє? Хай йому чорт! Хай він подавиться ним! — скрикнула Марина (Панас Мирний, III, 1954, 226); — Далися тобі ті п'ять карбованців, подавилася б ти ними ще ниньки (Михайло Стельмах, I, 1962, 11); [Харитон (скида жакета і віддає Юхимові):] На, подавися ним! (Марко Кропивницький, II, 1958, 45); — А плата буде? — Буде. — Яка? — З інею водиця цупка! — Подавіться ви нею! — скрикнув цвіркун (Панас Мирний, IV, 1955, 302); Подавитися сміхом (кашлем, криком і т. ін.) — порушити дихання сміхом, кашлем, криком і т. ін. Жартома ткнув [кашовар] Яроша пальцем у бік, але так дістав по руці, що відразу подавився сміхом (Михайло Стельмах, I, 1962, 236).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 732.

Коментарі (0)