ПОДБА́ТИ, аю, аєш. Док. до дбати (у 1, 3 знач.). Подбай живим про те, щоб було чим добрим тебе мертвого спом'янути! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 259); Ви також повинні подбати кождий за себе (Іван Франко, III, 1950, 189); А дочки, які, здається, мусили б найперше про нього подбати, ніби й не помічають, що батько валиться з ніг (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 84); — Народ зголоднів, а ніхто не подбає, їсти ніхто не дасть... Як хочеш їсти — пий воду. — Один розкошує, а другий... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 45); Саме час подбати для дітей, щоб гордилися вони, пишалися б майбутнім своєї країни (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 55).