ПОДЕ́ННИЙ, а, е.
1. Який провадять, здійснюють
день у день, щодня; щоденний. Поденний розрахунок
за роботу;
// Яким оцінюють, оплачують кожен
відпрацьований день. — Опріч поденної ціни, я тебе й
награжу [нагороджу] за твою правду (Квітка-Основ'яненко, III,
1956, 404);
// у знач. ім. поденне, його, сер. Плата за
кожен відпрацьований день. — Чи не знаєте, що ся
фабрика не приносить мені майже ніякого зиску..
І відки я приходжу до того підвищувати вам
поденне? З яких капіталів? (Іван Франко, III, 1950, 193).
2. Оплачуваний за кількістю відпрацьованих днів.
Якби не поденна робота в дворі та на панських
ланах, то хто зна, як би Мартоха прожила з дрібними
дітьми (Леся Українка, III, 1952, 636); Маркові іноді щастило
влаштуватись на поденну роботу (Іван Цюпа, Назустріч..,
1958, 380);
// у знач. ім. поденна, ної, жін.; поденне,
ного, сер., розм. Звичайно тимчасова, сезонна робота,
оплачувана за кількістю відпрацьованих днів. Ніщо
не могло зробити їй [Маланці] більше приємності,
як горсточка насіння, випрохана в путящої хазяйки
або зароблена на поденному (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 25);
Її батько був чоботар, мати заробляла на поденній,
бо землі в їх не було (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 81);
— Коли почнеться виробництво, то півколгоспу туди
[на цукроварню] йде на поденну (Іван Ле, В снопі.., 1960,
40).
3. Який виконує роботу (звичайно тимчасову,
сезонну), оплачувану за кількістю відпрацьованих днів.
Тамтой був поденним робітником (Ірина Вільде, Сестри..,
1958, 498); Самі [брати Павлюки] працювали, як
скажені, і заливали сала за шкуру «строковим» і
поденним наймитам (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 66);
// у знач.
ім. поденний, ного, чол.; поденна, ної, жін. Людина, яка
виконує роботу, оплачувану за кількістю
відпрацьованих днів. [Лукерія Стенановна (гука):]
Олесю-гу! А я тебе шукаю по саду та по леваді;
думала, знов сапаєш огородину за котрусь поденну?
(Марко Кропивницький, II, 1958, 272); * У порівняннях. — Не можу я так
жить, — кричав Юхим Барило, — щоб мене кидали з
роботи на роботу, як поденного! Я хочу буть на
постійній (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 180).