ПОДЕРТИСЯ і ПОДРАТИСЯ, деруся, дерешся; мин. ч. подерся, лася, лося і подрався, дралася, лося; наказ. сп. подерися.
1. Док. до дертися і дратися 1, 2, 4. Його біла сорочка почорніла від бруду, солом'яний бриль подерся (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 134); Він кинувся на стежку й подерся на гору між терном (Нечуй-Левицький, III, 1956, 225); Подрались, мов на сміх, Наче діти по граки, На дубах тих козаки (Іван Манжура, Тв., 1955, 170); Яких там.. не було дерев, кущів.. Одно стовпом подралось догори.., друге кущем розпустило свої віти (Олекса Стороженко, I, 1957, 366); Дяк мерщій подрався поміж людьми в кухню (Панас Мирний, III, 1954, 86); Злодій не міг далеко втекти. Навряд, щоб він пішов у сопки й подерся в темряві крізь кущі та тайгу (Микола Трублаїні, I, 1955, 85); Подерлися, як пес з котом (Словник Грінченка); * Образно. По горі бузок подрався (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 136).
2. Подряпатися об що-небудь гостре. Біг [Елей] так, що сам себе не чув; ..Увесь об колючки подрався (Іван Котляревський, I, 1952, 124).