ПОДЕРЖАТИ, жу, жиш, док., перех.
1. Держати
що-небудь у руках, роті, зубах і т. ін. якийсь час.
Йон взяв у руку хрестик, подержав його, потер між
пальцями (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 270); — Та випий, кумо,
хоч стакан!.. Та хоч покуштуй, хоч у руках подерж!
(Нечуй-Левицький, III, 1950, 253);
// Притуливши руку, пальці
і т. ін. до кого-, чого-небудь або поклавши їх на
когось, щось, залишати в такому положенні якийсь час.
Востаннє розчеше йому хтось липке волосся, закриють
очі та ще подержать їх пальцями.., щоб.. не
витріщалися вони (Гнат Хоткевич, I, 1966, 131).
♦ Подержати до хреста, заст. — прийняти від
купелі; охрестити. Оцей годований кабан! Оце ледащо.
Щирий пан.. Такий своїх байстрят з десяток У год
подержить до христа [хреста] (Тарас Шевченко, II, 1953, 88).
2. Підтримувати що-небудь якийсь час. — Там же драбина не стоїть як слід, упадеш. Ось я подержу (Андрій Головко, II, 1957, 151).
3. Змушувати залишатися, перебувати де-небудь
якийсь час. — Узяли мене, подержали до другого дня
у чорній (Панас Мирний, III, 1954, 170); — Хіба тепер
тюрма! Подержать місяць, та й додому випустять, —
додала друга з дівчат (Андрій Головко, II, 1957, 9);
// Залишати
десь, у кого-небудь якийсь час. Подержте, добродію,
байки у себе довше, та як вони забудуться, витягніть
їх знизу, та й перечитайте (Панас Мирний, V, 1955, 384);
— Чому ви не хотіли подержати Парасинку ще зо
три роки коло себе? (Ольга Кобилянська, II, 1956, 20).