ПОДІБНО.
1. Присл. до подібний 1. Хочу спіймати [навколишні звуки], записати у пам'яті — і не виходить. От-от, здається... Тью, тью, ті-і-і... Ні, зовсім не так.. І не подібно (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 231); [Орест:] Ну, Любо, се вже щось таке, чого я зовсім не розумію. Се не подібно до тебе (Леся Українка, II, 1951, 55).
2. у знач. прийм. з род. в. з прийм. до. рідше
з дав. в. Уживається при називанні кого-, чого-небудь,
з ким, чим порівнюється хтось, щось. Подібно до
народників, він [Л. Толстой] не хоче бачити, він
закриває очі, відвертається від думки про те, що
«укладається» в Росії ніякий інший, як буржуазний лад
(Ленін, 20, 1971, 95); Він малює спід барки на синє..
і білить облавок подібно піні, що море мече йому під
ноги (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 415); Діти, поскидавши
черевички, 3 безумним виском бігали по них [струмках],
Ганяючись, подібно до качат, Одно за одним
(Максим Рильський, II, 1960, 292).
Подібно [до того,] як — уживається як складений
порівняльний спол. у знач. так само, як.
Батюшка, що, подібно як і церква, був колись уніатським
попом, прийняв вигнанців [уніатські образи] до своєї
хати (Леся Українка, III, 1952, 574); Подібно до того, як
у Земському соборі брали участь не тільки бояри та
дворяни, але і купці, і ремісники, і духівництво, і
державні селяни, широко народний характер мала й
Переяславська Рада (Максим Рильський, III, 1956, 19).