в означеннях
Тлумачення, значення слова «подіяти»:

ПОДІЯТИ, ію, ієш, док.

1. неперех., на кого — що і без додатка. Справити вплив на кого-, що-небудь; вплинути. Коли, бач, Турна не зволіють, То картами уже подіють, Що між старці Турн попаде (Іван Котляревський, I, 1952, 251); Грубе шарпання, оце, що він так розлючено стрясонув її, подіяло на Світлану дивовижно (Олесь Гончар, II, 1959, 99); Стала [Варвара] похитувати ванночку, щоб розчин швидше подіяв на світлочутливий папір (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 309).

2. перех. і неперех., розм. Зробити, вчинити що-небудь. [Килина:] Ох, радь же, радь мені, серце Орисю, як мені бути, що мені подіяти? (Марко Кропивницький, II, 1958, 446); Загалом тут виборча акція йде жваво і попи не годні нічого подіяти, хоч Охримовича і мене виставляють яко безбожників і ворогів церкви (Василь Стефаник, III, 1954, 245);
//  перех. Завдати чогось, заподіяти щось кому-, чому-небудь. [Лисенко:] Братці! Багацько лиха я ляхам подіяв (Микола Костомаров, I, 1967, 233); Проклинаємо силу Змієву, що подіяла рани Києву! (Павло Тичина, II, 1957, 186);
//  перех. Зробити комусь чаклуванням що-небудь неприємне, недобре. Все ж то ти се, моя мила, Так подіяла мені! Серденько моє знудила, Я окиву, мов в западні... (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 15);
//  безос. Се щось йому подіяно: не їсть, не п'є (Словник Грінченка).
Подіяти з собою що — вчинити собі що-небудь недобре, покінчити життя самогубством. — Василю, не пильнуй дуже. Одумайся.. Пожалій і себе і її.. Тебе візьмуть — вона з собою що-небудь подіє. Не губи молодого віку (Панас Мирний, IV, 1955, 196); Що [ж] подієш; Нічого не подієш, у знач. вставн. сл. — треба примиритися, нічого не можна змінити, не можна вчинити так, як треба, як бажаєш. Вже мені не везе з перекладачами, що подієш (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 192); — Жаль мені, Романе Григоровичу, прощатися з тобою.. Але що ж подієш, коли в твоїй голові якийсь дідько продуху видовбав. Баламутить вона тебе і когось може збаламутити (Михайло Стельмах, I, 1962, 120).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 749.

Коментарі (0)