в означеннях
Тлумачення, значення слова «поділ»:

ПО́ДІЛ, у, чол.

1. Дія за значенням поділити, поділяти 1. Завершено.. поділ території кожного міста, району на переписні відділи, інструкторські і лічильні дільниці (Радянська Україна, 11.I 1959, 1); Йому з поділу зисків тої ярмарки припала би гарна сума, — може, ціла тисяча ринських! (Іван Франко, VIII, 1952, 376); Терентій недолюблював папа і, коли чув про поділ поміщицької землі, тримав руку за людьми (Михайло Стельмах, I, 1962, 461); По інерції, що виробилась роками, в театрі міцно укоренився механічний поділ персонажів на позитивних і негативних (Амвросій Бучма, З глибин душі, 1959, 71).

2. Дія і стан за знач. поділятися 1. Такий вид ядер ної реакції, при якій важке ядро розщеплюється на два ядра-осколки приблизно рівної маси, називається ядерною реакцією поділу (Курс фізики, III, 1956, 373); У суспільстві, заснованому на поділі класів, боротьба між ворожими класами неминуче стає, на певному ступені її розвитку, політичною боротьбою (Ленін, 12, 1970, 127); Суд і в'язниця ще виразніше підкреслили Франкові, що існує класовий поділ суспільства (Петро Козланюк, Відродження.., 1950, 28);
//  біол. Процес безстатевого розмноження рослинних і тваринних клітин. Розмножуються бактерії простим поділом (Захист рослин.., 1952, 120).
Поділ праці — розчленування сукупної праці на її різні корисні види, що задовольняють різні суспільні потреби. З першого великого суспільного поділу праці виник і перший великий поділ суспільства на два класи — панів і рабів, експлуататорів і експлуатованих (Фрідріх Енгельс, Походж. сім'ї.., 1948, 125).

3. Ряд позначок (перев. горизонтальні риски, лінії) на вимірювальній шкалі. Рівна, гладенька рейка з білими рисками поділу тихо, без плюскоту пішла вглиб (Олесь Донченко, II, 1956, 115).

4. Місце, де щось розділяється, роз'єднується; лінія, яка розділяє, роз'єднує що-небудь. Тут кордон. Землі і лісу поділ, Тут межа, що відділяє нас (Микола Шеремет, Дорога.., 1957, 47).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 746.

Коментарі (0)

ПОДІ́Л, долу, чол.

1. Низько розташована місцевість; низина. За Россю, на подолі, ніби спочивав густий дубовий ліс (Нечуй-Левицький, III, 1950, 21).

2. Нижній край сукні, спідниці, пальта і т. ін. Як ухопить [Галя] зо зла руками шовкову спідницю, так і рознизала од подолу аж до самого стану... (Панас Мирний, I, 1949, 344); Під вікнами.. зупиняється.. віз, і з нього обережно.. зсовується отець Миколай. Чим ближче його ноги опускаються до землі, тим вище підіймається на полудрабок поділ святешної ряси (Михайло Стельмах, I, 1962, 409); Вишивка, як правило, узгоджувалась в формою і кроєм одягу. Так, в жіночій сорочці вишивали .. чохли, поділ (Народна творчість та етнографія, 1, 1966, 55);  * Образно. Був похмурий день; дощ не йшов, але хмари клубочилися над самою землею. Їх поділ зачіпався за дерева (Іван Сенченко, Опов., 1959, 276).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 746.

Коментарі (0)