Словник української мови

ПОДІЛОК 1, ПОДОЛОК, лка, чол. Зменш. до поділ. Садок був невеличкий, але рясний. Нешироким поділком він простягсь аж до річки (Борис Грінченко, I, 1963, 350); Груша родить багато.. Устає вдосвіта моя [дружина], назбирає в поділок (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 60); — Ліда в своїй чудесній сукенці.. щоранку буде виганяти корову, а вечорами доїти, підкасавши подолок (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 388); Закрутилася стара по хаті, подолком лаву здмухує (Михайло Стельмах, I, 1962, 60);  * Образно. Спустила хмарка на луги Мережані подолки (Павло Тичина, I, 1957, 32).

ПОДІЛОК 2, лку, чол., діал.

1. Ділянка землі, виділена в користування селянській родині в дореволюційний час. Поділку у їх по дві десятини (Словник Грінченка).

2. Долівка. Люлька випала йому з зубів і лежала на поділку (Іван Франко, V, 1951, 318).