ПОДІРЯ́ВИТИ, влю, виш; мн. подірявлять; перех.
Док. до дірявити. Подірявити піджак;
// перен., розм.
Поранити кулями. — Он учора теж санітарний поїзд
із нашими в шпиталь відправили — подірявили
хлопців (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 252).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 748.