ПОДІВА́ТИ, аю, аєш; наказ. сп. подінь; док., перех., розм.
1. Покласти, засунути все або багато чого-небудь кудись так, що важко знайти. — Тепер сих горішків ніде не подіваю, так при собі й носитиму (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 35).
2. Знайти для всіх або багатьох, усього або багато
чого-небудь місце, притулок і т. ін. Куди подівати
втікачів?; Куди подівати ці пальта?;
// Відіслати,
відправити або знищити всіх або багатьох, усе або
багато чого-небудь, щоб позбутися. — А де ти подівав
панотців? — спитав отець Мельхиседек [у погонича]
(Нечуй-Левицький, III, 1956, 121).
3. Використати, витратити все або багато чого-небудь. — Ото! І де він подівав ті гроші? — заскрипів дід Оникій (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 205).