ПОДЯ́КА, и, жін.
1. Почуття вдячності за послугу,
допомогу, зроблене добро і т. ін.; вияв цього почуття.
Я тепер тяжко слабую і навіть з подякою за книжку
дуже опізнився (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 438); Поранені
дивились на нього теплими очима, і в них світилася
подяка (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 69);
// Слова, які
виражають вдячність; спасибі. Полтавці.. прохають
мене висловити від них сердечну подяку Вам за
дарунок (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 122); — Передайте від нас,
севастопольців, щиру подяку і привітання вашим
батькам і братам та сестрам (Василь Кучер, Чорноморці, 1956,
545);
// Офіційна позитивна оцінка чиєї-небудь
діяльності, праці і т. ін. За час служби у військовій
частині Голубар кілька разів діставав у наказі по частині
подяку за зразкову дисципліну й успіхи по службі
(Іван Ле, С. Голубар, 1950, 37); [Павло:] Макару
Івановичу я виніс подяку в наказі (Олександр Корнійчук, II, 1955,
154).
В подяку; На подяку; На знак подяки за що — на
знак готовності віддячити за послугу, допомогу,
зроблене добро і т. ін. Окрім того, що набрав він На війні
всього без ліку, Ще король йому в подяку Надгороду
дав велику (Леся Українка, I, 1951, 379); Карпо підніс
глухому чоловікові чарку.. Глухий кивнув головою на
знак подяки (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 417); Складати
(скласти) подяку; рідше Віддавати (віддати) подяку (слово
подяки) — висловлювати почуття вдячності. Молодий
хорунжий був творцем пам'ятника, і йому військо
устами свойого [свого] підпоручика складало
прилюдну подяку (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 188); О, недаремно йшли
вони [бійці] в кривавий дим.. Квітуча, гомінка,
склади подяку їм, Радянська Україно! (Максим Рильський, II,
1960, 40); Чоловік, гріючись, віддає пошану
священному вогню й подяку (Юрій Яновський, V, 1959, 134); Ми,
радянські письменники, насамперед, хочемо віддати
слово подяки Комуністичній партії, що дала нам
змогу рости й розвиватися (Павло Тичина, III, 1957, 79).
2. Невизначена, необумовлена плата за яку-небудь послугу. [Хілон:] Учителю, прийми ж мою подяку... (Подає Антеєві гроші, добувши з калитки) (Леся Українка, III, 1952, 419); Бразд втішав людей, говорив, що за все це [покорм тіунів] вони сповна одержать подяку — дань на війні, честь від князя, славу на Русі (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 88).