ПОДНЮВА́ТИ, юю, юєш, док. Днювати якийсь час. — Довелося нам поднювати тоді в полі! (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 107).
ПОДНЮВА́ТИ, юю, юєш, док. Днювати якийсь час. — Довелося нам поднювати тоді в полі! (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 107).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 750.