в означеннях
Тлумачення, значення слова «подоба»:

ПОДО́БА, и, жін.

1. Зовнішній вигляд; зовнішність. Із сієї ж то дівчинки виросла дуже гарна дівчина, такої подоби і не бачили у нас на Україні (Олекса Стороженко, I, 1957, 347); Хоч і як тяжко турбувався Лис Микита своєю новою подобою, а все-таки він добре бачив, яке вражіння зробила та його подоба зразу на Вовка (Іван Франко, IV, 1950, 94); Мінялись мундири, мінялась подоба, замість обдурених Антантою чорношкірих.. ставали інші—чорні барони та блідолиці юнкери (Олесь Гончар, II, 1959, 384);
//  Зовнішній вигляд, зовнішність когось, що виникає в чиїй-небудь уяві, пам'яті; образ. Пред очима живо ми [мені] стоїть его [його] подоба (Іван Франко, XIII, 1954, 57);
//  з означ. Сукупність зовнішніх ознак, що характеризують кого-, що-небудь. [Лісовик:] Хіба ж то не по правді, що дізнав він самотнього несвітського одчаю, блукаючи в подобі вовчій лісом? (Леся Українка, III, 1952, 249); Навіть в останню хвилину перед лицем смерті не втратили [в'язні] людської подоби (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 194);
//  у сполуч. з прикм. моральна, духовна і т. ін. Характер, душевний склад, сукупність чиїх-небудь внутрішніх якостей. Тільки цінуючи мою моральну подобу, май на увазі: Mens sana in corpore sano! (Леся Українка, V, 1956, 181).

2. діал. Істота. Ті дива й подоби, що світ заповнили,.. не повне свідоцтво всетворчої сили, се тільки фрагменти черга нам несе (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 166).

3. Щось схоже на кого-, що-небудь; те, що нагадує собою когось, щось. Здавалось, що то сиділа не жива людина, а якась подоба людини, вироблена з чорного заліза на чорних залізних сходах (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 276); Хлопець стояв потупивши зір, подоба червоної барви виступила на його запалих блідих щоках (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 298); А жила в тії вдовиці ще й сирітка білолиця і такої красоти, що й подоби не знайти (Наталя Забіла, Одна сім'я, 1950, 133).
На подобу кого, чого, чию — на зразок, подібно до кого-, чого-небудь. — А що вчора ви тут присягли На подобу жіноцтва, Більш не слухать обітниць моїх, Ні погроз, ні пророцтва, — То навмисно про все те до вас Побалакати хочу (Іван Франко, XII, 1953, 491); Є.. мільйони двоногих створінь на нашу подобу, що звуться людьми і за ціле життя не переживають ні одної такої години, як наші довгі дні, тижні, місяці, роки (Мирослав Ірчан, II, 1958, 149).

4. у знач. присудк. сл. Уживається в значенні «відповідає прийнятим правилам, звичаям і т. ін.». — Та ні, — поклонившися вп'ять, сказав Олексій. — Вже нам не подоба проти вас рівнятися (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 317); Вік скинув сльозу, сердячись, — бо хіба ж подоба плакати старому дідові (Борис Грінченко, I, 1963, 275).

5. діал. Потреба. Така подоба, як свині в хамуті [хомуті] (Номис, 1864, № 11206); Чого мені журитися? Якая подоба? А чи пан я? а чи дука? А чи хлібороба? (Іван Манжура, Тв., 1955, 62); — Сашо! — гукнула Маріка. — Увечері в клубі танці. Міщенко увібрав голову в плечі й скривився. — Танці. Така мені подоба, як сліпому дзеркало! (Павло Автомонов, Так народж. зорі, 1960, 115).
У подобі стати кому — сподобатися. У подобі став їй новий піп (Словник Грінченка).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 750.

Коментарі (0)