Словник української мови

ПОДОРОЖУВАТИ, ую, уєш, недок. Здійснювати подорож (у 1 знач.). Я от се не представляю [уявляю] ще собі зовсім ясно, як се я буду подорожувати по Криму сама (Леся Українка, V, 1956, 57); В дев'яностих роках, подорожуючи від Києва вниз по берегах Дніпра, Олексій Максимович [Горький] зупинявся в Каневі, бував на могилі Тараса Шевченка (Павло Тичина, III, 1957, 442);
//  розм. Ходити, їздити. — Коли я подорожую вулицями Росії, панове, я віддаю перевагу панійкам [паннамі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 451).