ПОДОСТА́ТКОМ, присл., діал. Удосталь. Грошей було [у братів] подостатком під руками (Іван Франко, VIII, 1952, 294); Темна чорнявка з круглим рум'яним лицем так і пашіла здоров'ям. Свіже повітря й подостатком харчу служило їй (Лесь Мартович, Тв., 1954, 296); Тоді, в перші роки революції, ворогів її явних і прихованих було подостатком (Володимир Гжицький, Вел. надії, 1963, 181).