ПОДОВШАТИ, ає. Док. до довшати. Перемінилась і Параска: лице її подовшало, хоч краска ще і грала на йому (Панас Мирний, IV, 1955, 114); Тіні подовшали, гостріше запахли зарічні луки (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 174).
ПОДОВШАТИ, ає. Док. до довшати. Перемінилась і Параска: лице її подовшало, хоч краска ще і грала на йому (Панас Мирний, IV, 1955, 114); Тіні подовшали, гостріше запахли зарічні луки (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 174).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 752.