ПО́ДРАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до подрати 1.
Він узяв його [собаки] вухо, подране в щоденній
гризні, і стиснув його між пальцями (Іван Микитенко, II, 1957,
177);
// у знач. прикм. Штани в його полатані,
Подрана свитина (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 66); У подраних
капцях на босу ногу йшла Марина Сукачова з сином
(Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 85).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 756.