ПОДРІМА́ТИ, аю, аєш, док.
1. Дрімати якийсь час. О. Василь докінчив проповідь.. По богослуженні пішов додому, з'їв обід і поклався трохи подрімати (Осип Маковей, Вибр., 1956, 326); Сказавши це, він.. затих з рішучим наміром якщо і не заснути, то подрімати принаймні (Андрій Головко, II, 1957, 429).
2. перен. Бути в стані бездіяльності, спокою якийсь час. Тепер мир, та гладь, та божа благодать — скрізь. Можна й подрімати (Петро Колесник, Терен.., 1959, 358).