в означеннях
Тлумачення, значення слова «подуріти»:

ПОДУРІТИ, ію, ієш, док., розм.

1. Здуріти, стати дурним (про всіх або багатьох). — Чи вони [шукачі філоксери] подуріли, чи що, щоб в оцих здорових, родючих кущах добачати слабість?.. (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 212); Тихін оглянувся — так, на нього всі дивляться й регочуть. Подуріли чи п'яні? (Андрій Головко, II, 1957, 114);
//  Втратити розум, збожеволіти (про всіх або багатьох). Село неначе погоріло, Неначе люди подуріли, Німі на панщину ідуть І діточок своїх ведуть!.. (Тарас Шевченко, II, 1963, 131); [Молодий хлопець:] Я християнин! Беріть мене!.. [Молода дівчина:] І я! Й мене беріть! Я християнка!.. [Перший дідич:] Сі певне подуріли! (Леся Українка, II, 1951, 532).

2. Забавлятися безглуздими пустощами, дурощами якийсь час. Коло неї хлопці, як хміль коло тичини, в'ються... хочеться їй з ними погуляти, уволю нареготатися, досхочу подуріти (Панас Мирний, IV, 1955, 33); Всім ще хотілось подуріти, хоч стиха. Умовились затуляти рот, кому припаде сміятись (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 108).

3. Робити безглузді, необдумані вчинки якийсь час. Подурів — і годі.

4. перен. Втратити ясність свідомості, рівновагу від почуття любові до кого-небудь (про всіх або багатьох). — Та як надінеш оцю шапку, то всі дівчата на селі подуріють, — сказав пан (Нечуй-Левицький, II, 1956, 46); Будь же ласка, не тиняйся Коло тих, що полюбили: Ти розсудливістю славний, А вони всі — подуріли (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 297).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 762.

Коментарі (0)