в означеннях
Тлумачення, значення слова «подушний»:

ПОДУ́ШНИЙ, а, е, іст. Стягуваний з кожної душі податного стану. Петро [І] вирішив замінити численні дрібні збори з селян і посадського населення однією великою «подушною податтю» (Історія СРСР, II, 1957, 25); — Підведу.., щоб його, як багатшого на все село, зробили зборщиком і подушних, і общественних Громадських], та в щотах [рахунках] його й заплутаю (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 266);
//  у знач. ім. подушне, ного. чол..; рідше подушна, ної, жін. У дореволюційній Росії — податок державі, подать поміщикові, стягувані з кожної душі податного стану. І день і ніч працювага [вдова], Подушне платила... (Тарас Шевченко, I, 1963, 228); Микола ще більш зажуривсь, бо за помершого батька треба було платить подушне, як за живого (Нечуй-Левицький, II, 1956, 188); — Де б я грошей узяв на подушне? (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 209);
//  Який підлягає обкладанню таким податком. Одержавши відпускну й здобувши звання художника, Шевченко не став ще повністю вільною, рівноправною людиною. Для цього він повинен був звільнитися з подушного складу (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 222).
Як (мов, наче і т. ін.) за подушне — настирливо, невідступно. Пристав, як пан за подушне! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 169); Настане ніч, — думки, як за подушне, оступлять... (Панас Мирний, II, 1954, 177); Мов за подушне, оступили Оце мене на чужині Нудьга і осінь (Тарас Шевченко, II, 1963, 107).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 763.

Коментарі (0)