ПОДВІ́ЙНИЙ, а, е.
1. Який складається з двох
однорідних або подібних частин, предметів. Недалеко
від храму між двома кипарисами статуя Артеміди на
високому подвійному п'єдесталі (Леся Українка, I, 1951,
157); Чуйне вухо однаково могло розібрати навіть
крізь подвійні рами та товсті мури — негучний, але
дружний спів (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 72).
♦ Подвійне підборіддя (воло) — підборіддя з
товстою жировою складкою під ним. В дверях з'явився
важкий, з добрим черевом полковник. Подвійне
підборіддя лягало йому на груди (Юрій Бедзик, Полки..,
1959, 144); А пані одна там була така гладка, що
голови не може нахилити, подвійне воло таке, що
не пускає, — лихо та й годі! (Марко Вовчок, Вибр., 1937,
103).
2. Який проявляється у двох видах. Ми бачимо .. незчисленні приклади колективної творчості. Умовимося: вислів колективна творчість має подвійне значення (Максим Рильський, IX, 1962, 208); Хитрий чумак вів подвійну торгівлю: і рибою, і грішми, граючи на різниці внутрішніх цін між золотом і паперовими знаками (Михайло Стельмах, I, 1962, 234).
3. перен. Який має в собі різні, часто суперечливі
якості; позбавлений єдності. Автор .. наділя її [Саню]
дуже складним і подвійним почуванням (Панас Мирний, V,
1955, 424).
▲ Подвійна бухгалтерія див. бухгалтерія.
4. Збільшений удвічі; подвоєний. В труді — подвійні
в тебе [молоді] норми (Павло Тичина, II, 1957, 216); Час,
всупереч фізичному правилу, яке наказувало йому бути
рівномірним, гнав тепер з подвійною, потрійною
швидкістю (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 305);
//
Розрахований на двох; признач. для двох. Посеред хати, на
великому подвійному ліжку, на білих ряднах лежить
моє кришенятко (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 418);
// Значно
більший проти звичайного; посилений. Дзвінок
забрязкав ще раз, з подвійною силою (Іван Франко, VI, 1951,
482); Барах перезирнувся з дружиною і з подвійною
люб'язністю подав йому на тарілці шинку (Петро Панч,
В дорозі, 1959, 80).