ПОДВІ́РНИЙ, а, е.
1. Стос. до кожного окремого
двора, господарства. — Чули правильний закон? —
загорлав Деписенко. — Ніхто не має права зачепити
нашу подвірну, хутірську чи відрубну землю!
(Михайло Стельмах, II, 1962, 134);
// Здійснюваний по окремих
дворах, господарствах. Подвірний перепис.
▲ Подвірна книга — книга обліку і оподаткування
дворів (див. двір 1 2). Тільки тепер згадала, що вона
на роботі і повинна сидіти біля телефону за своїм
столом, складаючи нову подвірну книгу села
Ковалівки (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 220).
2. діал. Надвірний. Трохи згодом рипнули й подвірні [двері], випускаючи Пилипка надвір (Панас Мирний, IV, 1954, 299).