ПОДВИГ, у. чол. Важлива своїм значенням дія;
вчинок, здійснюваний у важких, небезпечних умовах;
героїчний, самовідданий вчинок. Писати довго не
можу, але написати листа для мене вже не подвиг,
а зовсім звичайна річ (Леся Українка, V, 1956, 193); Парторг
батальйону приніс екстрений випуск листівок про
подвиг Самійла Поліщука, який у бою під Яссами
знищив власноручно шість ворожих танків (Олесь Гончар, III,
1959, 35); Ніколи не зітруться з пам'яті народу
трудові подвиги, мужність і героїзм комсомольців у
боротьбі за побудову першого в історії людства
соціалістичного суспільства (Комуніст України, 10, 1968, 21);
// Самовіддана діяльність, поведінка, викликана
глибоким почуттям. Святкує юрба молода Свій світлий
тріумф будівничий, Свій радісний подвиг труда (Микола Бажан,
I, 1946, 174);
// перев. мн., розм., ірон. Пригоди,
витівки. Швагер.. інакшої розмови з ним не має, як
тільки про свої подвиги в нетверезім етапі (Лесь Мартович,
Тв., 1954, 344); Сигналізували про головині «подвиги»
колгоспники районному прокуророві (Остап Вишня, I, 1956,
439).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 736.