ПОДВИ́ЖНИЦЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до подвижник;
// Власт. подвижникові. До останнього дня свого
багатостраждального і гіркого, справді подвижницького
життя пристрасно кликав він [Т. Шевченко] народ
«громадою обух, сталить та добре вигострить сокиру»
(Літературна газета, 14.III 1961, 1).
2. Самовідданий. Інтерес Максима Горького до народної поетичної творчості вражає своєю всеосяжністю. Тут особливо впадає в око.. подвижницьке збирання і вивчення фольклору (Народна творчість та етнографія, 2, 1968, 3); Передові представники народів світу знали про благородну, подвижницьку працю Івана Франка, тягнулися до нього всім серцем (Павло Тичина, III, 1957, 527).