ПОДВИ́ЖНИЦТВО, а, сер.
1. Спосіб життя подвижника (у 1 знач.).
2. Самовідданість у труді, самовіддана діяльність, спрямована на досягнення високої мети. Бездоганне життя Матвія Матвійовича, вченого, хірурга, самий факт трудового подвижництва його — хіба не служили Геннадію найбільш надійним щепленням проти паразитизму?! (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 11); Утиски, злигодні, поневіряння — вони тільки й випадали на долю дореволюційного українського літератора. Життя його було суцільною боротьбою, подвижництвом (Літературна Україна, 30.V 1964, 2); Цінних реліквій з'являється [у радянських людей] все більше і більше. Вони збуджують почуття високого громадянського обов'язку, запалюють молодих людей на подвижництво в ім'я Батьківщини (Комуніст України, 9, 1967, 23).