ПОДИБУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОДИБАТИ, подибаю, подибаєш і подиблю, подиблеш; мн. подибають і подиблять; док., перех., розм.
1. Помічати, бачити
в комусь, чомусь що-небудь. На її лиці було знати
супокій, який подибуємо в людей, що живуть у
найглибшій самоті й духовній рівновазі (Ольга Кобилянська, I, 1956,
440);
// Виявляти під час читання, в результаті
дослідження і т. ін. Ще в другій половині V ст. до н. е.
ми подибуємо найстаріші відомості про книжкову
торгівлю в Стародавній Греції (Знання та праця, 8, 1967,
10).
2. Зустрічати кого-, що-небудь у житті, роботі і т. ін. Приятелів мало подибував [Андрій] на своїм короткім віку (Дмитро Бедзик, Студені Води, 1959, 42).
3. Натрапляти на кого-, що-небудь на своєму шляху, десь, у якомусь місці. Околиця Губич відзначується [відзначається] тою властивою підгірським сторонам красотою, котрій рівної не подиблеш деінде (Іван Франко, VIII, 1952, 337).