ПОДИ́ХАТИ, подихаю, подихаєш і подишу, подишеш, док.
1. Дихати якийсь час. Він вийшов зарані з дому, щоб трохи проходитись та подихать свіжим повітрям (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 325); Від лісництва сходилися сюди подихати м'яким зволоженим повітрям конторські працівники (Іван І. Волошин, Наддніпрянські висоти, 1953, 64).
2. розм. Жити якийсь час; прожити. Її судили в Самборі. Дали їй п'ять літ, але ті, що бачили її на розправі, говорили, що з неї ледве тлінь була, певно, довго не подихає (Іван Франко, I, 1955, 269).