в означеннях
Тлумачення, значення слова «подив»:

ПОДИВ, у, чол.

1. Почуття або стан, викликані сильним враженням від чого-небудь незвичайного, несподіваного, незрозумілого і т. ін. Діти.. перебігали рая у раз з однієї бійниці до другої й голосно, й весело переказували одно одному свої подиви й враження (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 47); У великих круглих зіницях кочегара був скоріше подив, ніж страх (Олесь Донченко, Дочка, 1950, 92);
//  Надзвичайне здивування від когось, чогось, захоплення ким-, чим-небудь. Геніальність цієї знаменитої, всебічно обдарованої людини [Т. Г. Шевченка] ще й досі викликає загальний подив (Петро Колесник, Безсмертний Кобзар, 1964, 30); Вдягла [мати] ту хустку та така стала, що я аж рота роззявив з подиву (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 16);
//  Нерозуміння кого-, чого-небудь, сумнів, збентеженість з якогось приводу. Вони подивилися один на одного майже з переляком, подивилися очима людей, що їх несподівана, неждана річ ввела в подив (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 208); Василько, стоячи на лаві, в дитячому чистому подиві позирав на матір, не розуміючи, що їй болить (Олесь Гончар, II, 1959, 197).

2. рідко. Огляд. [Федон:] Я не запродав своєї Терпсіхори [статуї]. Я поставив її на подив людський, мов у храмі (Леся Українка, III, 1952, 430).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 741.

Коментарі (0)