ПОДИВИТИСЯ, дивлюся, дивишся; мн. подивляться; док.
1. неперех. Спрямувати погляд у певному
напрямку на кого-, що-небудь; глянути. Подивився,
як шага дав (Номис, 1864, № 3390); — Усюди
дзеркала, так і сяє, як море! Туди глянеш, — там тебе
видно, сюди подивишся, — і там ги (Квітка-Основ'яненко, II, 1956,
287); Їй дуже хочеться подивитись на його лице, а він
не обертається (Нечуй-Левицький, II, 1956, 245); Він ніколи
не подивиться вам ув очі, завсіди в землю або десь
убік (Лесь Мартович, Тв., 1954, 211); Пасилина встала,
подивилась на матір, на Вербу [прізвище] і швидко
пішла в хату (Олександр Корнійчук, Калин. гай, 1950, 97);
// тільки без
додатка. Розкрити, розплющити очі. — Серце моє! доле
моя! Розкрий карі очі! Подивися, усміхнися! (Тарас Шевченко,
I, 1963, 161);
// Зупинитися на кому-, чому-небудь,
розкритися (про очі). Бистро подивились очі матусі,
зсунулось тіло, звісилась рука... (Павло Тичина, II, 1957, 98);
// Підглянути, заглянути туди, де є щось цікаве,
приховане і т. ін. — Куди ти, вівце дурна! — [кричав
Кирилик] коли котра-небудь [сестра] хотіла
подивитися у книжку, що він читає (Панас Мирний, I, 1954, 152);
// Заглянути всередину чого-небудь. Кажуть люди, що
ліщина Уродила густо; А як в торбу подивлюся, Так
у їй і пусто (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 133);
// Шукаючи
кого-, що-небудь, оглянути якесь місце, заглянути
кудись. Подивилася [Одарочка] за ворітьми,
заглянула у сарай, в конюшню.., гукала-кричала, — не
обзивався Івась (Панас Мирний, I, 1954, 252); Подивись в «Зорі»
[журналі] за цей рік, в якому числі патрет
[портрет] Мачтета (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 184); — Слуги! Згубу
розшукати! Прошу й вас, весільні гості, Подивитись
там, на мості, Чи в гаю, де в'ється річка, Пошукати
черевичка! (Максим Рильський, Зим. записи, 1964, 80);
//
Простежити на певній відстані або з певної віддалі за
чим-небудь. Соломія зупинилась на мить, щоб
подивитись здалеку, як дикий гусак старанно укладав
пір'ячко на голові самички (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 361);
Кортить ..подивитись у бінокль, чи грає скумбрія
(Юрій Яновський, II, 1958, 16).
♦ Вовком подивитися див. вовк; Одним оком
подивитися див. око 1; Подивитися в душу (серце) —
постаратися зрозуміти чиї-небудь почуття, переживання,
думки і т. ін., розібратися в тому, що тривожить,
переповнює когось. Кожному вільно, що хоче казати
й думати... Тільки не кожному дано знати...
Заглянути в чужу душу, зрозуміти, що там і до чого,
подивитись у чуже серце... (Панас Мирний, I, 1949, 275);
Подивитися в зуби кому — поставитися до кого-небудь
поблажливо; дати поблажку комусь. Вони [у поліції]
і чорту не подивляться у зуби, знаємо їх! (Квітка-Основ'яненко,
II, 1956, 241); Подивитися вперед див. вперед.
2. неперех. Особисто простежити, самому
упевнитися в чому-небудь. [Любов:] Сей [Милевський]
і прийшов умисне, щоб подивитись, як видержу роль
(Леся Українка, II, 1951, 76); — Я піду навідаюсь до млина,
подивлюся, що воно там робиться (Іван Цюпа, Назустріч..,
1958, 77);
// Встановити що-небудь, помітити,
побачити. Маруся зирк у вікно, аж Василь уже і йде; зараз
вибігла, буцім боронити його від собаки, а більше
за тим, щоб подививсь, що на ній червона скиндячка
(Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 55).
Як (коли) подивлюся [на тебе, на вас і т. ін.],
у знач. вставн. речення — як можна зробити
висновок; певно. — Хороший ти й парняга, як подивлюсь
я на тебе! (Андрій Головко, II, 1957, 165); — Моя [дівчина]
цілі вечори мовчить, хоч би тобі слово, чекає, що я
скажу.. В тебе ж [Дмитре], коли подивлюсь, любов
легше йде... (Михайло Стельмах, II, 1962, 354).
3. неперех., на кого — що і без додатка, перен.
Придивитися до кого-, чого-небудь. Як подивлюсь на
хист теперішніх людців, На витребеньки їх... Та що
з ними мороки!.. То далебі дрючок отак би і вхопив,
Та й ну їх лупцювать (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 184);
// Вивчити, дослідити що-небудь. — .4 подай-но сюди
задачу, подивимось, що се за звір (Михайло Коцюбинський, II, 1955,
369); Ми краще виберемо раніш сосни для мачт
[щогл], а потім уже подивимося, як їх припасовувати
(Юрій Яновський, II, 1958, 126);
// Подумати, розміркувати.
Воно гривня — не що гроші, От як подивиться, Та
все ж гроші, ще й хороші, 6 чим похвалиться!
(Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 172); — Як здумаю, який ти
маленький був, так наче це діялося вчора, а як
подивлюся, що ти вже червоний командир, то, либонь,
і не вчора, а таки давненько (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 213);
// Переконатися на фактах, упевнитися в
чому-небудь, особисто перевірити щось. — Я тепер не маю
часу, А то ми б ще подивились, Хто кого скоріш
вполює (Леся Українка, I, 1951, 366); Гей, життя, ставай,
тремти! Дай я з тебе посміюся. Хто сміліший: я чи
ти — Подивлюся, подивлюся (Павло Тичина, I, 1957, 3);
// наказ.
сп. подивись, подивіться. Уживається з метою
зосередження, загострення чиєїсь уваги на кому-,
чому-небудь. А подивіться, з яким теплим, сердечним
почуттям, з якою любов'ю малює він [І. Франко] дітей
(Михайло Коцюбинський, III, 1956, 39); — Гордощі вас заїли, от що
..Ви подивіться на мене. Ось я справник. Гордості
в мене ні на шеляг нема. А вже кому б, здається...
(Олександр Довженко, I, 1958, 423).
4. неперех. Звернути увагу на кого-, що-небудь.
Сам [пан] і їсти їй приносить, І просить, благає,
Щоб на його подивилась, Щоб утерла очі... (Тарас Шевченко,
II, 1963, 117);
// Перев. із запереч. част. не: а) не
виявити зацікавлення ким-, чим-небудь, інтересу до
когось, чогось. [Кіндрат Антонович:] Був би
я безштанько, а ви, як і тепер, дияконським сином,
ви б зроду-віку і не подивились на нашу Олесю
(Марко Кропивницький, II, 1958, 256); Невже вона така нікудишня,
що на неї й хорунжий не подивиться? (Спиридон Добровольський, Очаківський
розмир, 1965, 185); б) (перен.) не зважити на кого-,
що-небудь, не взятті до уваги когось, щось. Приїхали
старости й жених аж з хуторів; та не подивились
ні на закон, і ні на що, бо чоловік кріпко хороший,
і рушники ранком подавали, далі звінчали (Квітка-Основ'яненко,
II, 1956, 51); Принципіальна дівчина, не подивилася
на дружбу — нарисувала [Петю] (Олександр Ковінька, Кутя..,
1960, 68).
5. неперех., на що і без додатка, перен. Сприйняти Щось, поставитися до чого-небудь певним чином. [Річард:] Забудь на час, що ти вже став святим, і подивись на неї [на статую] давнім оком (Леся Українка, III, 1952, 52); — Пане Ауер!.. У мене просьба до вас. Не знаю, як ви подивитесь (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 87).
6. неперех. і перех. Оглянути, розглянути що-небудь
з метою ознайомлення. Сьогодні по обіді погуляю
трохи, подивлюсь Колізей і старовину (Михайло Коцюбинський, III,
1956, 364); Весною Муха-ледащиця Майнула у садок
На ряст, на квіти подивиться (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 65);
Подзвонили вранці, Що приїдуть у село два
американці, Два якихось діячі у поважній
ролі — Подивитись на артіль, побувати в полі (Степан Олійник, Наші знайомі,
1948, 66);
// у що. Поглянути на себе (у дзеркало
і т. ін.). Подивись у воду на свою уроду (Номис, 1864,
№ 8497); Кімнатки низенькі, похилі.., і дзеркальце
висить, — хоч там таке, що як подивитись у його, то й
себе не пізнаєш (Марко Вовчок, I, 1955, 15);
// Проглянувши,
ознайомитися з чим-небудь, із змістом чогось. Витягла
[баба].. усі свої грамоти й документи й показує
князеві. Той подививсь, подививсь: — Ваша правда, —
каже, — правильні документи (Гнат Хоткевич, I, 1966, 99);
Черниш мав змогу подивитися нові Ференцові
альбоми (Олесь Гончар, III, 1959, 267);
// Побувати на виставі,
кінофільмі і т. ін. Подививсь я на «Долю», драму
Стеценка (Панас Мирний, V, 1955, 344); Сашко.. весело
критикує назву фільму: — Ще подивимось одну любов.
«Любов у вересні», «Любов у березні» — це вже було...
(Олесь Гончар, Тронка, 1963, 45);
// Оглянути кого-,
що-небудь з метою перевірки, встановлення чогось.
— Що ж казав вам доктор? — Та нічого! Подивився..,
Записав лікарство [ліки] та й поїхав (Іван Франко, XIII, 1954,
333); — Мені саме головне, щоб Дмитро коні
оглянув, — він у них лучче доктора розбирається. — Як має
час, хай подивиться (Михайло Стельмах, II, 1962, 365);
// розм.
Пересвідчитися в наявності кого-, чого-небудь. — Піти
лишень покурити.. та подивитися на віз... (Панас Мирний,
I, 1949, 278).
7. неперех., тільки 1 ос., перен., розм. Подумати, перевірити, перш ніж зважитися на що-небудь. — Чіпко!.. — молила вона.. — Покинь [розбишацьке життя].. — Побачу, Галю.. Подивлюся... (Панас Мирний, I, 1949, 344).
8. неперех., наказ. сп. подивись, подивіться, у знач. вигука. Виражає подив, докір, обурення. [Фаон:] Ні, ти подивись. Я заздрий вже на бога Аполлона (Леся Українка, III, 1952, 723); — Ви тільки подивіться, — вражено мовила стара Дейнега. — Воно так перелякалось, що навіть не плаче (Євген Гуцало, Передчуття.., 1971, 156).
9. неперех. Дивитися на кого-, що-небудь якийсь час. Із часу до часу прочиняються двері.. й сам піп старий уступить; подивиться — постоїть, і, як увійшов, так нечутно і вийде (Марко Вовчок, VI, 1956, 221).