ПОДЖЕРКОТА́ТИ, очу, очеш і ПОДЖЕРКОТІ́ТИ, очу, отиш, док., перех. і без додатка. Джеркотати, джеркотіти якийсь час. — Ось вони [німці] поджеркотіли щось поміж собою, перелистали списки (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 15).
ПОДЖЕРКОТА́ТИ, очу, очеш і ПОДЖЕРКОТІ́ТИ, очу, отиш, док., перех. і без додатка. Джеркотати, джеркотіти якийсь час. — Ось вони [німці] поджеркотіли щось поміж собою, перелистали списки (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 15).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 740.