ПОДЗЬО́БА́ТИ, дзьобаю, дзьобаєш і рідко ПОДЗЮ́БА́ТИ, дзюбаю, дзюбаєш, док., перех.
1. Склювати все або багато чого-небудь. Птаство голодне його [зерно] подзьобало (Іван Манжура, Тв., 1955, 104); Курчатка пшоно геть чисто все подзюбали (Словник Грінченка).
2. Склювати трохи чого-небудь. * Образно. Данько.. посьорбав нашвидку з хлопцями гарячого борщу, подзьобав на бігу в садку вишень (Олесь Гончар, II, 1959, 269).
3. перен. Укрити яку-небудь поверхню заглибинами, ямами, ямками і т. ін. в багатьох місцях. Ворожі снаряди оголили місцевість, подзьобали землю (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 44); Упавши на білу поверхню сметани, соляні крупинки враз подзьобали її сірими цяточками (Іван Сенченко, Опов., 1959, 46).