ПОДЗЮРИ́ТИ, ить, док., розм. Почати дзюрити;
// безос. Он знов крізь стелю подзюрило (Словник Грінченка);
// Полити сильно (про дощ). А тут знов подзюрив
дощ (Словник Грінченка).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 741.
ПОДЗЮРИ́ТИ, ить, док., розм. Почати дзюрити;
// безос. Он знов крізь стелю подзюрило (Словник Грінченка);
// Полити сильно (про дощ). А тут знов подзюрив
дощ (Словник Грінченка).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 741.