в означеннях
Тлумачення, значення слова «подзвонити»:

ПОДЗВОНИТИ, дзвоню, дзвониш, док.

1. неперех. Док. до дзвонити. Настя.. ступила на низький ґанок і подзвонила (Леся Українка, III, 1952, 582); Завадка.. схопив з стола склянку і подзвонив нею об графин (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 474); В посту центрального управління знов подзвонив телефон (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 298); Хотів [Василь] подзвонити матері. Набрав номер — зайнято (Євген Кравченко, Сердечна розмова, 1957, 19); Подзвонив комбат і передав Сагайді командування ротою (Олесь Гончар, III, 1959, 123); — Ти увечері піди до нього, та, гляди, язика свого придержуй... Ананій буде його розгойдувати, щоб ти про діла подзвонив... (Максим Горький, II, перекл. Ковганюка. 1952, 411).

2. перех. Викликати дзвінком. Він подзвонив лакея; розпитав, що то [за гомін, тупіт] (Панас Мирний, I, 1949, 302); Він тут же.. подзвонив санітарку (Юрій Яновський, II, 1954, 80).

3. неперех. Дзвонити якийсь час.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 740.

Коментарі (0)