в означеннях
Тлумачення, значення слова «поема»:

ПОЕ́МА, и, жін.

1. Жанр віршованого оповідного твору. Поема — жанр, який розвивається на межі епосу і лірики, навіть драми, синтезуючи, вільно вбираючи в себе всі існуючі засоби й прийоми (Літературна Україна, 27.X 1967, 3).

2. Великий поетичний оповідний твір. Поема [«Прометей» А. Малишка] відзначається чистотою мови, прозорою ясністю образів (Українське радянське кіномистецтво, III, 1959, 92); Ввечері Юра сидить над товстезним томом Пушкіна, розгорнутим на поемі «Полтава» (Юрій Смолич, II, 1958, 52);
//  Великий прозовий твір, що відзначається глибиною змісту і широким охопленням подій. Не повторюватимемо відоме: як Пушкін дав Гоголю сюжет «Мертвих душ». Він віддав усього-навсього анекдот, а Гоголь зробив з нього поему (Олесь Донченко, VI, 1957, 619);  * Образно. [Любов:] Любов може бути чудовою поемою, що люди потім перечитують у спогадах, без болю, без прикрого почуття (Леся Українка, II, 1951, 25);  * У порівняннях. Світ Здається викінченим, як поема Митця старого (Максим Рильський, I, 1960, 248).

3. перен. Що-небудь прекрасне, величне, піднесене, що глибоко впливає на почуття, уяву. Навіть мовчки їхати цієї тихої ночі, ..розмовляти одними очима — це ж ціла поема (Степан Васильченко, I, 1959, 185); Село Верба. На обрії — химерна Поема гір (Максим Рильський, II, 1960, 273).

4. Вільної форми музичний твір ліричного або програмного характеру. Одним із провідних творів композитора [Ревуцького] є кантата-поема «Хустина» (на слова Т. Г. Шевченка) для хору, солістів, фортепіано і оркестру (Вечірній Київ, 26.I 1966, 3);  * Образно. Море співало урочистій ночі свою могутню, величну, вічну поему (Леся Українка, III, 1952, 623).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 764.

Коментарі (0)