в означеннях
Тлумачення, значення слова «поет»:

ПОЕ́Т, а, чол.

1. Автор літературних віршованих, прозових і драматичних поетичних творів. Шевченко був поетом-борцем, найкращим діячем громадським (Павло Грабовський, III, 1960, 125); Не жрець, не вождь, а робітник — Поета справжнього імення... (Максим Рильський, I, 1960, 281);
//  Автор віршованих поетичних творів. Окремі вірші відомих українських поетів — П. Тичини, М. Рильського, М. Бажана були вміщені під час декади української культури на сторінках польських газет і журналів (Вісник АН УРСР, 9, 1957, 22);
//  Художник будь-якого виду мистецтва, твори якого відзначаються поетичністю. Одного щастя бажаю я: забути, забуть все на світі, забуть гидкий час, нікчемних людей. — ніби говорять мелодії поета-композитора (Нечуй-Левицький, III, 1956, 306);
//  Той, хто оспівує, прославляє що-небудь; співець. Читаючи їх [вірші], не знаєш, кому оддати перевагу: чи поетові боротьби, чи поетові-лірикові, співцеві кохання і настроїв (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 41); Андрій Головко — поет села. І справа не лише в самому задумі чи у виборі героїв.. Справа.. в усьому духові прози Головка (Радянське літературознавство, 12, 1967, 57).

2. Той, хто поетично сприймає дійсність, поетично ставиться до навколишнього світу. — Пане доктор! — строго перебила його Целя. — Не вдавайте з себе поета! Се вам дуже не до лиця. Кілько разів ви говорили про себе, що ви чоловік практичний. То говоріть же по-свойому [по-своєму], практично (Іван Франко, II, 1950, 335);  * У порівняннях. — Горленко препарує вірші, як хірург, а операції робить, як поет (Петро Панч, В дорозі, 1959, 207).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 764.

Коментарі (0)